На порозі сміттєвого колапсу
Чому в Україні множаться звалища і як з ними боротися
Щорічно в Україні утворюється понад 470 млн. Тонн промислових і побутових відходів. Населення зменшується, а ось обсяги сміття тільки ростуть: в середньому одна людина виробляє 250-300 кілограмів на рік. 93% сміття вивозять на сміттєзвалища та полігони, більше 2% спалюють, а 4,5% йде на переробку.
Ситуація з утилізацією відходів в Україні разюче відрізняється від того, що відбувається в країнах Євросоюзу. 47% побутового сміття ЄС направляють на переробку і цей відсоток постійно зростає. Ще 28% знищують шляхом спалювання, виробляючи при цьому енергію, яка йде в тепло- і енергосистеми. А на полігони для захоронення надходить тільки 23%.
Флагманом нових підходів у поводженні з відходами є Німеччина, де майже дві третини сміття переробляється, а на звалища дозволено вивозити тільки очищений від органічних залишків сміття. Частка побутових відходів там мінімальна. Більшість старих сміттєвих полігонів взагалі закрита, а частина перепрофільована під поховання шлаків, що утворюються після спалювання сміття.
В Україні ж звалища і полігони займають понад 9 тисяч гектарів. Це площа цілого міста Кременчук Полтавської області або міста Хмельницький. З них третина не відповідає нормам екологічної безпеки. Шкідливі речовини просочуються в атмосферу і ґрунт, в підземні води і поверхневі водойми, порушують функціонування екосистем, завдають шкоди сільському господарству. А викиди звалищного газу ще й викликають негативний вплив на зміну клімату.
Нещодавно Державна екологічна інспекція перевіряла полігон №5 у Підгірцях під Києвом, де утилізують більшість відходів столиці. Ми виявили ряд кричущих порушень. Зокрема, роботи по його реконструкції проходять без висновку екологічної експертизи, не сортуються відходи, для утилізації яких в Україні є відповідні технології, утилізують небезпечний сміття - батареї, акумулятори, енергозберігаючі лампи. І це далеко не повний перелік.
Подальша експлуатація застарілої інфраструктури захоронення твердих побутових відходів буде мати серйозні негативні екологічні наслідки. І ми це вже бачимо на прикладі катастрофи на Грібовецкой звалищі, після якої почалися "подорожі" львівського сміття по всій Україні.
Але крім легальних полігонів і звалищ нашу країну покриває ще й мережу стихійних звалищ. Одна з причин полягає в тому, що 22% населення не мають доступу до системи централізованого вивозу сміття. Тільки з початку 2020 року Держекоінспекція зафіксувала 1613 несанкціонованих звалищ, які завдали довкіллю шкоди на суму понад 35 млн. Гривень. Теоретично з ними повинні боротися місцева влада, але часто вони просто ігнорують свої обов'язки. ДЕІ неодноразово привертала до відповідальності регіональних чиновників і буде робити це і надалі. За перше півріччя 2020 року на посадових та відповідальних осіб складено 5374 протоколи, виписано штрафів на 1.6 млн. Грн. І було б добре, якби ці штрафи ще підвищили, щоб у чиновників не було спокуси йти проти закону.
У тій же Німеччині місцева влада діє в боротьбі зі стихійними звалищами набагато ефективніше. Тільки в землі Північний Рейн-Вестфалія на це щорічно витрачають близько 7 млн. Євро. Найважливіше, що німці боляче б'ють порушників великими штрафами. За сміття вздовж дороги - до 500 євро, за спробу викинути побутову техніку в лісі - до 300 євро, а якщо сміття містить небезпечні речовини - до 2,5 тис. Євро. На цьому тлі смішними здаються українські санкції за подібні порушення - до 1300 грн.
Незважаючи на профільні закони і Національну стратегію управління відходами, яка прагне до того, щоб у 2030 році половина нашого сміття перероблялася, ми ще дуже далекі від європейських стандартів.
Щоб наблизитися до них, органи влади в центрі і на місцях повинні діяти більш ефективно, відповідальність за недотримання законодавства слід посилити, штрафи повинні покривати витрати на ліквідацію наслідків забруднення, а системою первинної і вторинної сортування відходів необхідно охопити хоча б найбільші міста.
В сьогоднішніх реаліях особливого значення набуває прийняття законопроекту 2207-1д "Про управління відходами", який вже прийнятий Верховною Радою в першому читанні. Серед іншого, він встановлює порядок збору, вивезення та обробки муніципальних відходів, забезпечує впровадження їх роздільного збору та рециклінгу, передбачає вимоги до якісному наданню послуги з управління відходами та нарахування плати за таку послугу. Розраховуємо, що разом з доопрацьованим законопроектом 3091 "Про державний екологічний контроль" цей документ стане поштовхом до якісних змін в сфері утилізації відходів і зробить країну ближче до найкращих практик країн Євросоюзу.