Країні потрібне екологічне страхування
Олена Криворучкіна, народний депутат України, заступник голови Комітету Верховної Ради України з питань екологічної політики та природокористування, для порталу Green Deal
Green Deal – це ухвалена Європейським союзом програма дій, згідно з якою Європа зобов’язується стати кліматично нейтральною до 2050 року. Україна, безумовно, має докласти максимальних зусиль, щоб інтегруватися у нову кліматичну політику ЄС. Саме тому вже зараз державі і бізнесу необхідно планувати трансформування багатьох галузей: енергетичної, металургійної, машинобудівної, хімічної, сільськогосподарської. Особисто я вважаю, що запровадження обов’язкового екологічного страхування в Україні дозволить прискорити екомодернізацію у зазначених галузях.
Техногенна небезпека
У серпні 2013 року на хімічному підприємстві ПАТ «Концерн Стирол» у Горлівці стався масштабний викид аміаку в повітря. Над заводом утворилася біла хмара, яка поширилася навколо. Внаслідок аварії загинуло шість осіб і постраждало 26. Це була найбільша техногенна катастрофа у хімічній промисловості за часів незалежності України. Зараз Горлівка перебуває на непідконтрольній території, завод зупинено, проте екологів непокоїть, чи не нестиме він нових загроз у разі пошкодження цехів.
В 2015 році у Васильківському районі Київської області, в селі Крячки, сталася пожежа, а пізніше вибух на нафтобазі БРСМ. Вогонь охопив вісім із сімнадцяти резервуарів із паливом. Унаслідок пожежі загинули четверо осіб, 12 постраждали. Вітер відносив хмару отруйного диму в бік від Києва. Її було помітно за десятки кілометрів. Повідомлялося, що на базі зберігалося близько 14 тисяч тонн нафтопродуктів. 10-кілометрову зону навколо епіцентру визнали небезпечною. В облдержадміністрації повідомили, що серйозного забруднення повітря у 20-км зоні навколо палаючої нафтобази немає, хоч перед тим КМДА попередила, що вміст шкідливих речовин у повітрі в Києві перевищив норму.
Я зазначила лише деякі випадки, які, нажаль, призвели до загибелі людей і, у тому числі, завдали суттєвої шкоди довкіллю.
Одним із рішень цієї проблеми може стати запровадження в Україні екологічного страхування, тобто страхування збитків від техногенних аварій, завданих довкіллю та постраждалим особам. Цей механізм успішно діє в багатьох країнах світу, але, на жаль, поки не у нас.
Законопроект про обов’язкове екологічне страхування
Кожна країна має свою систему екологічного страхування, і серед них нема таких, яку би ми могли сліпо скопіювати. Натомість Україні слід обирати та складати власний пазл механізмів, які стануть найбільш дієвими в наших умовах.
У низці українських законів містяться посилання на поняття екологічного страхування, проте спеціального закону у нас немає. Тому Указом Президента від 23 березня було введено рішення Ради національної безпеки і оборони «Про виклики і загрози національній безпеці України в екологічній сфері», яке передбачає розробку в тримісячний термін закону про екологічне страхування.
Але парламентська робоча група, яку я очолюю, розпочала роботу над цією проблемою іще до рішення РНБО. Наше завдання – створити законопроект, який, ставши законом, буде реально працювати.
На думку членів Комітету з питань екологічної політики та природокористування, екологічне страхування повинно стати обов’язковим для підприємств із ризикованих секторів економіки, а саме металургійних, машинобудівних, хімічних та енергетичних. Такий підхід виправдав себе в Словаччині та Німеччині.
Законопроект, над яким ми працюємо, має на меті встановити правові, економічні та організаційні основи проведення екологічного страхування в Україні в обов’язковій формі та врегулювати суспільні відносини у сфері обов’язкового екологічного страхування. Ми маємо розробити дієвий механізм, спрямований на відшкодування шкоди постраждалим особам внаслідок аварійного забруднення навколишнього природного середовища. Законопроектом передбачається затвердити спектр небезпечних видів господарської та іншої діяльності, що може призвести до викиду в атмосферу або скидання шкідливих речовин у воду, у тому числі скидання твердих, рідких або газоподібних забруднюючих речовин або утворення радіації чи іншого шкідливого впливу, що перевищує допустимий рівень.
Звісно, підприємства, які зобов’яжуть страхувати екологічні ризики — а це переважно великі промислові корпорації — з побоюванням ставляться до цієї ініціативи. Але я хочу, щоб їхні представники запитали себе – чи реально вони оцінюють власні ресурси з відшкодування шкоди довкіллю, яку може спричинити техногенна аварія? Сплата ж внесків страховим компаніям, які будуть об’єднані в страхові пули, дозволить накопичити величезні ресурси. У разі надзвичайних ситуацій ці фінансові ресурси допоможуть компаніям погасити страхові наслідки.
Отже, екологічне страхування – це допомога бізнесу, яка дозволяє підприємству втримати фінансову стійкість за умов, коли вони зобов’язані відшкодовувати збитки довкіллю.
Ризики та шляхи їх подолання
Окрім проблем, які можуть створити лобісти великих корпорацій, на екологічне страхування з побоюванням дивляться і страховики. На жаль, у нас поки нема страхових компаній, що займаються цими видами страхування.
Проте цю проблему можна вирішити шляхом створення страхових пулів, які дозволять спільно накопичувати кошти. Представники страхових компаній входять до складу нашої робочої групи, і спільно ми вирішуємо питання, як оцінювати можливі ризики і як перевести у грошовий вимір шкоду, завдану довкіллю. Паралельно з цим ми вирішуємо проблему відсутності моніторингу техногенних ризиків в Україні.
Слід мати на увазі, що екологічне страхування має ще одну важливу функцію – запобігання техногенним аваріям. Ми прописуємо у своєму законопроекті, що якщо на підприємстві не було аварій, то воно зможе розраховувати на відшкодування частини своїх страхових внесків.
Окрім того, компанії, які пройшли сертифікацію підприємств-забруднювачів за стандартом ІSО 14001 або EU Eco-management and Audit Scheme (EMAS) матимуть змогу сплачувати нижчі страхові внески. В деяких випадках знижка, яка надається страховими фірмами для такого типу ризиків, може сягати до 20%.
Зрештою, компанії, які підлягатимуть обов’язковому страхуванню, належать до складу великих експортерів, для яких вкрай важлива репутація на міжнародному ринку. Екологічне страхування дозволить забезпечити їм таку репутацію.
Зрозуміло, що бізнес не хоче нести додаткові витрати. Проте, його можна переконати, якщо з’являться шляхи для трансферу страхових ризиків. І тут можуть стати у нагоді інноваційні фінансові механізми, наприклад, «зелені» фінанси або ж спеціальні механізми за участю держави та міжнародних фінансових інституцій, зокрема, Світового банку.
Шанси на успіх високі
Я щиро вірю у перспективи запровадження екологічного страхування, оскільки бачу політичну волю до ухвалення екологічних рішень. Зараз у робочій групі ми маємо команду професіоналів, до якої крім народних депутатів входять спеціалісти від міністерств, відомств, неурядових груп та міжнародних організацій.
Поступово ми рухаємося до більш екологічно свідомого суспільства. Екологічне страхування разом з екологічним податком належать до обов’язкового пулу механізмів екологічних фінансів. Вони необхідні для того, щоби екологічні норми дійсно працювали.
Громадянам країни, яка пережила Чорнобильську аварію, найбільшу техногенну катастрофу в історії людства, як нікому відомі загрози від промислової шкоди довкіллю і здоров’ю людей. В наших руках ввести дієвий механізм попередження техногенних катастроф, який пропонує екологічне страхування.