Дим вітчизни: Україна готова до запуску моніторингу викидів СО2
Старт ринку торгівлі квотами на викиди парникових газів відбудеться не раніше 2026 року
Нещодавно Кабінет Міністрів прийняв відразу три постанови, покликаних створити механізми для впровадження системи моніторингу, звітності та верифікації викидів парникових газів. Документи спрямовані на виконання Україною зобов’язань у рамках Угоди про асоціацію з Європейським Союзом. І зрештою – на забезпечення запуску в країні ринку квот на викиди парникових газів.
Ринок парникових квот має стати альтернативою екологічному податку на викиди СО2. Експерти вважають, що торгівля квотами є більш просунутим інструментом стимулювання екологічної модернізації підприємств у порівнянні з екоподатком. На якій стадії реалізації перебуває проєкт, які ризики для промисловості несуть нові правила та коли може повноцінно запрацювати ринок – розбирався GMK Center.
Нормативна база
На засіданні 23 вересня уряд ухвалив три довгоочікуваних підзаконні акти, спрямованих на створення в країні системи моніторингу, звітності та верифікації викидів парникових газів (МЗВ):
«Прийняті підзаконні акти забезпечать запуск системи моніторингу, звітності та верифікації викидів парникових газів з 2021 року. Цей крок максимально наблизив Україну до створення системи торгівлі квотами на викиди парникових газів. Після запуску цієї системи можна вважати, що наша країна виконала свої зобов’язання щодо імплементації Директиви 2003/87/ЄС», – зазначає Владислав Антипов, генеральний директор Центру екології та розвитку нових технологій (ЦЕРН).
З 2021 року визначені Кабміном українські промислові підприємства готуватимуть плани з моніторингу викидів парникових газів і затверджуватимуть їх у Міністерстві захисту довкілля і природних ресурсів. Звіти про викиди парникових газів за наступний рік мають бути подані до 31 березня 2022 року. Звіти перевірятимуть незалежні експерти відповідно до встановлених процедур, а потім подавати їх на затвердження в Міндовкілля.
Нагадаємо, зараз у країні діє екологічний податок на викиди СО2 в розмірі 10 грн за тонну. Однак підприємства розраховують їх обсяг за різними методиками, а надані ними дані не перевіряються.
«Пілоти» злетіли
У 2018 року три підприємства гірничо-металургійного комплексу реалізували пілотні проєкти з впровадження системи МЗВ: «Запоріжсталь», «Запоріжкокс» і Центральний ГЗК. А ще «пілоти» впроваджували підприємства енергетичного сектору.
«У 2018 році в якості підготовчого етапу до впровадження в Україні національної схеми торгівлі квотами на викиди парникових газів ДТЕК Запорізька ТЕС впровадила пілотний проєкт з розроблення типового плану МЗВ підприємствами теплової генерації», – нагадує Ольга Семків, в.о. керівника відділу екології компанії ДТЕК.
Зараз, за словами Ольги Семків, підприємства ДТЕК, на які поширюється дія закону про МЗВ і які, ймовірно, входитимуть до системи торгівлі квотами на викиди парникових газів, активно готуються до старту моніторингу викидів двоокису вуглецю з 1 січня 2021 року. Зокрема, почалася розробка планів моніторингу викидів відповідно до нового законодавства та триває навчання працівників.
«Наша компанія реалізовувала пілотні проєкти в рамках проєкту Partnership for Market Readiness на найбільших промислових підприємствах України. Не все проходило гладко, але загалом можна сказати, що наша промисловість готова до нової системи оцінки викидів парникових газів. Найбільші питання зараз викликає готовність метрологічних служб і лабораторій. Однак, гадаю, що всі недоліки усунуть у перший рік функціонування системи», – впевнений Владислав Антипов.
Якщо говорити про готовність українських підприємств до повноцінного впровадження МЗВ, то в кращих умовах перебувають компанії, які поставили собі за мету виконати «домашнє завдання» в 2020 році. А саме: привести технічну документацію у відповідність до поточного стану підприємства, розробити план моніторингу та документацію для підтвердження даних про викиди парникових газів.
«Водночас підприємства були би більш підготовленими до впровадження системи моніторингу, якби всі передбачені законом №377-IX підзаконні акти були затверджені вчасно. Навіть зараз, незважаючи на те, що три основні постанови затверджено Кабміном, лише одна з них опублікована. Решта досі недоступні для вивчення. Те саме стосується й порядку держреєстрації в Єдиному реєстрі установок, які виробляють викиди парникових газів. Цей документ ніде не опублікований, але ж реєстрація – перший крок, який необхідно буде виконати компаніям. Отже, підприємства ризикують залишитися без необхідних інструментів. Це поставить під сумнів ефективність самої системи моніторингу», – каже Ольга Бойко, координатор Комітету промислової екології та сталого розвитку Європейської Бізнес Асоціації.
Практика впровадження
Дані про викиди СО2 подаються підприємствами по обов’язковій формі Державної служби статистики «№2-ТП (повітря)». Зараз затвердженої методики розрахунку викидів парникових газів в Україні немає.
«Кожне підприємство оцінює викиди СО2 по-своєму, тому дані можуть дуже відрізнятися. Після впровадження МЗВ підприємства щорічно подаватимуть звіти про викиди (звіти оператора, відповідно до закону). І з’явиться затверджена методика розрахунку», – пояснює Владислав Антипов.
Виходить, лише після впровадження системи моніторингу, звітності та верифікації викидів парникових газів країна отримає чіткі дані про реальний обсяг викидів.
«Зараз кожне підприємство ГМК має свій умовний коефіцієнт для розрахунку викидів парникових газів. І він може дуже відрізнятися на різних підприємствах. Це не якась махінація, це історично сформований факт. Але в 2021 році все прийде до єдиної системи координат, і можливі зміни як в один, так і в інший бік. Причому значні: цифра обсягу викидів може змінитися в 1,5-2 рази лише внаслідок зміни методики розрахунку. Як це вплине на ринок торгівлі квотами загалом, сказати складно. Від обсягу викидів залежатиме ціна квоти, а отже, собівартість і ціна виробленого товару», – раніше в інтерв’ю GMK Center відзначав Владислав Варнавский, начальник управління охорони навколишнього середовища групи «Метінвест».
За словами Владислава Антипова, наразі вбачаються певні ризики, пов’язані з впровадженням системи моніторингу, звітності та верифікації викидів парникових газів.
1. Ризики для впровадження системи
На сьогодні ризики для запуску системи практично відсутні – вся нормативно-правова база прийнята. Єдиним ризиком залишається можлива неготовність уповноваженого органу (поки що це Міндовкілля) почати з 1 січня 2021 року погоджувати плани моніторингу. Це може статися, якщо з якихось причин буде нестача персоналу.
2. Ризик для підприємств:
Торгівля в законі
Впровадження системи МЗВ є першим кроком до запуску національного ринку торгівлі парниковими квотами. За словами Андрія Глущенка, аналітика GMK Center, цей ринок є альтернативою екологічному податку, що справляється з викидів СО2. Торгівля квотами є більш просунутим інструментом стимулювання в порівнянні з екоподатком. Адже він дає підприємствам можливість продавати надлишки квот, створюючи зацікавленість у модернізації виробництв.
Однак ринок торгівлі квотами не буде запущений без ухвалення відповідного закону, якого поки що немає навіть у чорновому варіанті.
«Наскільки мені відомо, проєкту закону про систему торгівлі квотами на викиди парникових газів ще немає», – підтверджує Владислав Антипов.
Насправді ще рано писати текст закону про абсолютно новий для України механізм. Адже необхідно спочатку зрозуміти, як у наших умовах функціонуватиме ця система.
«Коли я працював в Мінекоенерго, всі експерти з якими я спілкувався, відзначали, що потрібно спочатку отримати результати МЗВ, проаналізувати їх і лише тоді приймати закон. Після запуску системи МЗВ ми маємо два роки моніторити підприємства, щоб накопичити дані й певну базу інформації. Якщо помилитися, то українська система торгівлі квотами виявиться неефективною», – наголошує Олексій Рябчин, радник віце-прем’єра з питань європейської та євроатлантичної інтеграції, радник міністра захисту довкілля та природних ресурсів.
За його словами, Україна має запустити повноцінну систему торгівлі квотами на викиди приблизно через п’ять-шість років.
«Слід вирішити: наша система буде окремою або підключиться до європейської, з’ясувати як вплине на це наша інтеграція в європейський енергоринок (ENTSO-E) та інше. Ще дуже багато невизначених і мінливих чинників, у тому числі міжнародних, які можуть вплинути на фінальний вигляд української системи торгівлі квотами. До цього питання треба підійти ґрунтовно. Час у нас ще є, але вже необхідно починати консультації з бізнесом», – додає Олексій Рябчин.
На думку Владислава Антипова, у процесі створення в Україні ринку торгівлі квотами на викиди необхідно орієнтуватися на європейську модель Emission Trading System (ETS).
«Я сподіваюся, що нас як експертів цього ринку залучатимуть до розроблення такого законопроєкту. Тим більше що українські експерти показали свою ефективність під час створення системи МЗВ», – наголошує гендиректор ЦЕРН.
Екологія vs економіка
Система моніторингу викидів і торгівлі квотами – лише один з елементів впливу екології на економіку, при цьому не найбільш потенційно небезпечний.
«Якщо Україна вчасно не впровадить систему обліку викидів газів, то може постраждати бізнес, який платитиме додаткові податки для експорту своєї продукції», – заявляв раніше прем’єр-міністр Денис Шмигаль.
Йдеться про запровадження податку на викиди вуглекислого газу (Carbon Вorder Аdjustment, СВА). Він являє собою плату, що стягується при ввезенні товарів до Євросоюзу виходячи з обсягів викидів СО2 в процесі їх виробництва. У разі запровадження СВА платежі українських компаній під час експорту до ЄС можуть зрости на €566,3 млн на рік. Майже 94% від цієї суми доведеться платити гірничо-металургійним і енергетичним компаніям.
«Більшість вітчизняних компаній з досвідом роботи на міжнародних ринках усвідомлюють, що ринок торгівлі квотами – це все-таки краще, ніж додатковий податок на експорт до країн ЄС. Саме тому компанії, які є членами нашої Асоціації, підтримують цю ініціативу й готові активно співпрацювати», – стверджує Ольга Бойко.
Українські енергетики також активно беруть участь у цих процесах. Основна мета системи торгівлі квотами – скорочення викидів СО2, в тому числі від спалювання викопного палива. Тобто вплив на теплову генерацію буде значним.
«Однак ми розраховуємо на співпрацю і координацію з Міндовкілля та іншими зацікавленими сторонами, щоб забезпечити справедливий перехід до низьковуглецевої енергетики для споживачів, населення вугільних регіонів і працівників підприємств», – зазначає Ольга Семків.
Європа поки що розмірковує про конструкцію і зміст механізму СВА. Потенційно правильний механізм МЗВ і система торгівлі квотами можуть стати основою для діалогу з ЄС про звільнення українських експортерів від сплати СВА. Утім, таких варіантів пом’якшення екологічних вимог Євросоюзу на український бізнес щонайменше три. Конкретні можливі механізми стануть предметами дискусії з ЄС.
«Наша переговорна позиція полягає в підготовці необхідних документів і пропозицій щодо участі нашої країни в «зеленій» політиці ЄС, ініціювання діалогу як структурованого механізму прийняття спільних рішень на високому рівні з цих питань і розроблення «дорожньої карти» щодо участі України в Green Deal тощо. Ми розраховуємо, що все це створить сильні переговорні позиції, зокрема щодо пом’якшення впливу СВА на український бізнес, – резюмує Олексій Рябчин. – Також слід пам’ятати про Угоду про асоціацію, яка передбачає зобов’язання не лише України, а й Європи. Ми не хочемо мати додаткові вуглецеві кордони між нами й країнами ЄС».
Источник <https://gmk.center/ua/posts/dim-vitchizni-ukraina-gotova-do-zapusku-monitoringu-vikidiv-so2/>